Екскурсія історичними місцями Камянець-Подільська

За професіоналізм та високі показники в роботі наше керівництво часто балує нас екскурсіями. Не залишилися ми без подарунка і цього року. 23 квітня ми їздили в Кам’янець-Подільський

Кам’янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п’єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам’яне диво. Кам’янець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.

Наша екскурсія тривала не так довго як хотілося б але і за такий короткий час ми побачили багато цікавого.

Фортифікаційна споруда мала форму багатокутники витягнутої форми, що був обнесений високими стінами з баштами на кутах. З правого боку від східних воріт замку була розташована п’ятигранна Чорна башта з криницею, що мала глибину 36 метрів, а ширину 6.

 

Всередині замку є декілька музеїв і розваги. Позаду старого замку є ще якісь руїни, які називаються Новим замком.Винесена за межі фортеці Водна башта служила основним джерелом води при облозі, чому сприяло її розташування – у каньйоні на березі р. Смотрич під прикриттям батарей фортеці.

Відвідавши камянець ми звичайно не могли проминути Тріумфальну арку Станіслава Августа – гордість і значуща історична пам`ятка міста. Цю арку також часто називають Королівської аркой.Есть легенда, що вона виконує найпотаємніші бажання. Якщо людина буде проходити через неї і при цьому потрёт лівою рукою мармуровий хрест, який розташовується з правого боку, то його бажання неодмінно збудеться.

Крізь арку ми зайшли до Комплекс кафедрального костелу Святих  Апостолів  Петра та Павла, XV – XIX ст. – пам’ятка архітектури, діючий костел, який поєднує культурні та релігійні  надбання християнства та мусульманства.

В костелі знаходиться Надгробок Лаури Пшездецької (1874) з красунею із білого мармуру під простирадлом вічного сну з книгою на двадцять першій сторінці (час смерті при падінні під час кінної прогулянки) при погашеному ангелом факелі життя зачаровує реалістичністю картини. Скульптура з 1938 року розташовується в каплиці Непорочного Зачаття, дивлячись на її особливу художньою цінність.

 

З території костелу відкривається чудовий краєвид на фортецю.

Від костелу ми Сходами Фаренгольца – «ступанні» 19 ст., побудовані за кошти відомого кам’янецького лікаря Фаренгольца і до цього часу пішохідною артерією між Польськими фільварками та Старим містом, спустилися до

Нижня Польська брама, XV – XVІ ст. – унікальна гідротехнічна оборонна споруда, яка не мала рівних в тогочасній Європі. Сформована на основі давньоруської кам’яної стіни 13 ст.

До нашого часу зберігся Комплекс Тринітарського костелу, 18 ст. – храм в стилі бароко, кам’яний, однонефний. Таке оздоблення розкриває покликання ордену тринітарів – повернення бранців з неволі на батьківщину.

Наступного дня ми відвідали не менш чарівні та захоплюючі місця.

Хотинська фортеця – колись вона була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії. Могутнім захистом українських земель. Тут відбувались великі історичні битви. За фортецю боролись князі та імперії, під її стінами гинули тисячі воїнів. Та війни і правителі все одно залишились в історії.
А Хотинська фортеця – і досі одна із найгарніших архітектурних пам’яток України..

В дворі Хотинського замку знаходиться старинний колодязь глибиною 62 м. Навіть сьогодні можна черпати воду з нього. За ним знаходиться палац коменданта, стіни якого викладені декоративною «шахматкою» червоної цегли та білокам’яних блоків, а прорізи вікон прикрашені пізньоготичним обрамленням з каменю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Велич фортеці можна оцінити з берега Дністра, тут стіни прямі і їх висота досягає 40 м.

Хто був на Поділлі, а не бачив Бакоти, то можна зачислити до категорії людей, які були в Римі, а не бачили Колізей

Ми стоїмо на вершині Білої гори, звідки відкривається прекрасний краєвид.Але внизу тут, під водами водосховища, до 1981 року було село Бакота

Місцевість де колись жили близько двох тисяч чоловіків, зараз милує око прекрасними пейзажами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Але говорити про село Бакоту і нічого не сказати про печерний монастир – це означає запинитись на півслові. Їхні долі пов’язані навіки.Правда, до наших днів із келій Бакотського монастиря збереглися лише декілька печер. Недалеко від цих печер на стіні монастиря можна найти надпись «Благослови Христос Григория игумена, который дал силу святому Михаилу».

 

 

 

 

 

 

Освіжившись прохолодною водою

Ми відправилися на вільну прогулянку містом.